Перерви в тренуваннях і м'язовій пам'яті

Серед тих, хто вперше прийшов у тренажерний зал, або тільки збираються це зробити, найчастіше існують дві абсолютно протилежних думки на одну із серйозних проблем силового тренінгу. Одне із цих думок звучить приблизно так: "Вся набрана роками завзятих тренувань м'язова маса, сила, витривалість, прекрасна фізична форма швидко улетучатся, коштує хоча б на тиждень припинити тренування". Інші ж, навпроти, уважають, що досягнуті фізичні кондиції те саме що придбаної нерухомості й залишаться з ними назавжди, коштує лише раз їх досягти.

Незважаючи на те, що частка істини присутня в обох точках зору, по великому рахунку обидві вони є оманою. У цій публікації ми не будемо розглядати процес досить значного зниження рівнів м'язової маси, сили й силової витривалості, які розвиваються в користувачів стероїдів навіть не після припинення тренувань, а просто після скасування стимуляторів, і бурхливого прогресу після поновлення стероидного курсу. На думку автора, використання стероїдів у силовому тренінгу й спорті взагалі, як і прийом будь-яких речовин, що поліпшують спортивні досягнення, давно вже вийшов з-під якого-небудь контролю й, по суті, є особистою справою кожного, тим більше в середовищі аматорів; однак, на мою думку, атлети повинні знати правду про стероїди, а вона така, що більшим і сильним ви залишаєтеся тільки доти, поки приймаєте стимулятор. При припиненні лікарського підживлення через певний час ви вертаєтеся до тому, із чого починали свій перший стероидний курс. До речі, саме по собі вживання стероїдів аж ніяк ще не гарантує бурхливого прогресу в масі й силі, як думає більшість, тому що існує величезна кількість нюансів, однак наша стаття зовсім не про це.

Зараз ми ведемо мову про механізми м'язової пам'яті в атлетів, що не використовує стероїди, і зупинимося на цьому докладніше. Оперуючи інформацією, який розташовує сучасна наука, а точніше, ті її розділи, які вивчають організм людини як біосистему, грамотніше буде говорити про існування механізмів генетичної нейромишечной пам'яті і їхній роботі.

При грамотній методичній організації тренувального процесу, оптимальної фортифікації харчування й потужної мотивації - кожної, підкреслюю, будь-який здоровий у медичному змісті цього слова людина без застосування стероїдів може за два-три роки розвити екстремальну для себе м'язову масу й силу й впритул наблизитися до реалізації свого генетичного потенціалу. Подальші зусилля розумно буде направити на розвиток необхідної Вам симетрії і якості мускулатури. Одним з головних переваг силового тренінгу загалом, а бодібілдингу зокрема, складається у величезному різноманітті форм і режимів м'язової діяльності й можливості вдосконалювання по різних напрямках багато років.

А тепер представимо, що на кожному з етапів вашої тренувальної кар'єри зненацька виникає причина, що примушує вас перервати тренування на невизначений строк. Що це буде за причина - зовсім неважливо: тривале відрядження, що затяглося ремонт квартири, фінансові утруднення або заклик на дійсну військову службу.

Що ж відбувається з нашим тілом при виникненні настільки різких змін? Найбільше глибоко, повно й комплексно ця проблема вивчалася лікарями, біологами, фізіологами, зайнятими в космічній медицині й біології, оскільки стан невагомості (особливо тривале) моделює крайнього ступеня виразності стан растренированности опорно-рухового апарата.

У реаліях перерви в силовому тренінгу відбувається детренированность загальних і специфічних адаптаційних систем організму. З "міркувань" економії енергетичного й пластичного матеріалу, а так само для пристосування до нових умов існування, організм втрачає якоюсь мірою ті морфологічні структури й функції, у яких він не має потреби в цей момент. При перерві в силових тренуваннях у першу чергу зменшується рівень загальної й силової витривалості, потім губиться частина напрацьованої м'язової маси, а в останню чергу страждає силовий потенціал.

При методично грамотно організованому тренувальному процесі, що передував перерві в тренуваннях, втрати фізичної форми не настільки значні - так думає більшість атлетів, а об'єктивно значно менше, ніж сприймається більшістю атлетів суб'єктивно, а так само в психологічному плані. Об'єктивно ж, що грамотно тренувалися й харчувалися атлети навіть після річної перерви втрачають від 40 до 60 відсотків фізичних якостей, придбаних за час попередніх тренувань. Після повернення до активних тренувань і при використанні грамотних відбудовних методик абсолютно реально вийти на колишній рівень за 6 -9 тижнів, а за деякими показниками через певний час навіть перевершити свої попередні досягнення. Безумовно, існує певний віковий коефіцієнт і, наприклад 40-літньому чоловікові цілком, і найімовірніше, можуть не скоритися колишні досягнення, що стосуються швидкісних, силовий-силових-силові-швидкісно-силових показників 10-15літньої давнини. Але результати в абсолютній силі й м'язовій масі зовсім реально можуть і найімовірніше будуть перевершені.

Так що ж це за така нервово-м'язова пам'ять, що дозволяє за 1,5 -2 місяці відновити результати багаторічних завзятих тренувань, які її механізми й що лежить у її основі? Відразу має сенс сказати, що наука про людину перебуває в зародковому стані і є скоріше описової, незважаючи на гадані успіхи медицини, генетики, фізіології, біохімії й т.д. Вся складність у тім, що сучасна наука має досить обмежені можливості вивчати живий організм при житті. Будь-яка клітка організму, поміщена в живильне або середовище під об'єктив мікроскопа, відразу ж починає поводитися по-іншому, чим, перебуваючи в структурі тканини живого організму. Останні дослідження показують, що людський організм має набагато більше складну, поліструктурну, ієрархічну й багаторівневу будову, чим представляється на перший погляд. Ви казивается думка, що ЛЮДИНА суть істота енергоинформационное, а око й найсучасніша апаратура бачить і має можливість реєструвати лише вкрай малу його (ЛЮДИНИ) частина. Однак будемо відштовхуватися від тих відомостей, якими розташовує сучасна наука й інформації, доступної нам.

Отже, у першу чергу відновлюється загальна й силова витривалість. В основі цього явища лежить здатність організму знову робити ту кількість АТФ, що він колись уже робив. Організм, що піддається специфічному стресу, різко підсилює сполучення подиху, і фосфорилирования генетичний апарат кліток різко збільшує синтез ферментних білків, відповідальних за синтез АТФ і процеси гліколізу й гликогеногенеза. Одним словом, різко зростає здатність організму до енергопродукции. Після буквально декількох тренувань відкриваються резервні капіляри, збільшується кровопостачання м'язових тканин і значно зростає трофіка й споживання клітками кисню.

Збільшення трофіки й доставки кисню до м'язів створюють відносний надлишок АТФ, що дозволяє генетичному апарату саркомера збільшити синтез структурних, колоїдних і скорочувальних білків. Підвищення онкотического тиску в саркомере за рахунок підвищення змісту колоїдних білків, а. так само депонування в м'язах глікогену приводять до збільшення обсягу саркоплазми, що, укупі із уже наявною гіпертрофією мітохондрій, а так само ростом маси фибриллярного апарата клітки-саркомера, приводить до відновлення колись м'язової маси, що була.

Більше пізніше відновлення силових показників пов'язане з більшою участю нервової системи (як центральної так і периферичної) і характерної для людського організму сповільненістю синтетичних процесів у нервовій системі (мова безумовно йде про біосинтез структурних одиниць нервової системи, а не про швидкість обробки інформації в ЦНС). Межмишечная координація відновлюється дуже швидко, практично одночасно із силовою витривалістю. До моменту відновлення м'язової маси практично відновлюється й внутрім'язова координація. А от процес формування заново вставного нейрона (нервової клітки, що значно підсилює імпульс зі ЦНС, переданий м'язу) може займати від 3-х до 6 місяців. І це тільки в тому випадку, якщо вставний нейрон відновлюється, тобто колись він уже був сформований. Процес же формування вставного нейрона в новачків займає рік - півтора навіть у молодому ( 14-17 літньому віці).

висновки:

1. Якщо ви коштуєте перед дилемою: починати чи тренування ні - починайте!

2. Обов'язково знайдіть собі кваліфікованого тренера. Радити отут досить важко, однак, якщо тренер має величезні м'язи або сертифікат - це ще не гарантія його компетентності, Але якщо ваш передбачуваний тренер не має ні м'язів ні сертифіката те гарантій, а точніше шансів, у вас ще менше. Зверніть увагу на питання, які він буде задавати (якщо не буде, то шукайте іншого відразу). Якщо він буде запитувати про ваших цілях, способі життя, роботі, родині й батьках, а так само шкідливих і корисних звичках, харчових пристрастях - можливо, це той, хто вам потрібний. Однак, якщо ви в житті не піднімали нічого важче кулькової ручки, а на першому ж тренуванні інструктор запропонує виконати вам присідання, жим лежачи й станову тягу, поглядаючи по сторонах і весело насвистуючи поки ви будите корчитися, під непід'ємними вагами - біжіть від нього як чорт від ладану - ця людина може просто скалічити вас, а у всіх контрактах, які ви здобуваєте й підписуєте, купуючи членську карту, написано, що турботу про своєму здоров'ї ви берете на себе.

3. Не бійтеся змушених перерв у тренуваннях. Побудована вами фігура це ваш капітал, те саме що поміщеному в банк. Якщо ви тимчасово заморозите свій внесок, то інфляція безумовно з'їсть яку те його частину. Але, як тільки ви його розморозите, різке підвищення процентних ставок по ім'ю "нейромишечная пам'ять" у лічені тижні, максимум місяці, відшкодує ваші втрати, до того ж ви можете розраховувати на відсотки як заохочення своєї вірності цьому банку (бодібілдингу).Михайло Клестов