Механізм травлення

Що ви знаєте про процес переварювання їжі? Хоча шлунково-кишкова лексика займає в мові спортсменів третє місце (слідом за спеціальна й сексуальною), навряд чи більшість із них може правильно показати, де розташований шлунок. Тому розглянемо загалом шлях, прохідний вашою їжею від тарілки до м'язів (і унітаза).

Потрапивши в рот, пищачи піддається фізичному впливу з боку зубів і хімічній обробці ферментами слини - амілазою й мальтазой. Це абсолютно необхідно для подальшого засвоєння (див. у главі 2 про жування). Протягом 10-15 секунд відбувається розщеплення частини вуглеводів до глюкози. До речі, реакція в порожнині рота нейтральна, а її закисление заважає правильному ходу переробки й псує зуби.

Пережований і просочений слиною грудка їжі сковзає по стравоходу долілиць у шлунок. Там він залишається на досить тривалий час, залежно від складу:

- Вода, чай, соки, бульйон, рідкі молочні продукти, яйця всмятку, пюре - від 1 до 2 годин;

- Какао з молоком, круті яйця, варена риба й м'ясо, тушковані овочі - від 2 до 3 годин;

- Хліб, сирі й варені овочі, сир - від 3 до 4 годин;

- Печеня, солона риба, сметана, бобові - від 4 до 5 годин;

- Жирна випічка, консерви в маслі, шпиг, жирне м'ясо, салати з майонезом - від 5 до 7 годин.

Природно, при змішуванні різних продуктів час затримки в шлунку може мінятися. Однак, як правило, підвищення змісту насичених жирів сповільнює процес. Відрубай, хоча й трохи гальмують засвоєння, нормалізують подальше просування їжі.

У шлунку під впливом кислоти, жовчі й ферментів (пепсин, желатиназа, ліпази) відбувається часткове розщеплення білків до поліпептидів і жирів - до гліцерину й жирних кислот. Вуглеводи продовжують розщеплюватися до глюкози й фруктози, а також інших моносахаридов (див. главу 5).

Слідом за шлунком напівпереварена маса надходить у кишечник. У ньому травні ферменти "добивають" білки до окремих амінокислот, а жири - до жирних кислот. Отримані амінокислоти, цукри, жирні кислоти й все інше у вигляді водяного розчину всмоктуються через стінки кишечника в кров. Процес засвоєння корисних компонентів і формування калових мас завершується в тонкому кишечнику.

Кров несе живильні речовини в печінку (там цукри переробляються в глюкозу, що надходить далі до різних органів) і в ті місця, де відбувається постійний розпад і відновлення власних білків організму - наприклад, у м'язи.

Нерозчинний залишок, частково зв'язаний жовчю, віддаляється через дванадцятипалу кишку в отвір, настільки ніжно оспіване фольклором. Частина відходів життєдіяльності несеться через печінку до бруньок і звідти із сечею виділяється назовні. Дещо відправляється на "утилізацію" - наприклад, молочна кислота, а частина відходів (вуглекислий газ) виноситься через легені.