ГЕНЕТИЧНІ РОЗХОДЖЕННЯ

У чому ж різниця між нами, звичайними людьми, і тієї "могутньою купкою", що наділена вродженою здатністю накачувати гігантську масу й силу?

Серед культуристів існує омана, що чемпіони не народилися чемпіонами, а "зробили себе самі". Відсутність природних задатків, нібито, лише гальмує розвиток м'язів, але однаково їх можна накачати до суперрозмірів. Виходить, що, потрудившись як треба, будь-який хлопець може на рівні суперничати зі Шварценеггером або Ятсом. Генетика, мол, нічого не значить!

Така думка не має з істиною нічого загального. Воно тільки приносить шкоду, адже саме завдяки йому культуристи, особливо молод і палкі, надихаються незбутніми надіями й намагаються всерйоз освоїти методи тренінгу всесвітньо відомих "зірок".

Саме изза такої фальші, щосили пропагандируемой відомими культуристическими журналами, мільйони бодибилдеров вибирають зовсім невідповідні й неефективні методи тренувань. Саме така фальш офіційного бодібілдингу заводить людей у тупик і в підсумку штовхає їх до "хімії".

Стільки борошн, страждань і болю породжують подібні твердження! І всі тому, що вони ставлять перед аматорами недосяжні цілі. Адже навіть сидячи на анаболиках культурист із середніми задатками ніколи не зможе піднятися до рівня генетично обдарованих чемпіонів!

Журнали вам говорять, що "генетика нічого не значить". Вам говорять, що треба завзято працювати, і у вас обов'язково з'являться м'язи чемпіонів (забуваючи пом'янути, що жоден чемпіон не обходиться без стероїдів). Не вірте всьому цьому маренню! Кінцевий розмір м'язів цілком визначається генетичною обдарованістю.

Я - один з величезного числа типових аматорів, у яких завзятості й наполегливості не менше, ніж у самого титулованого чемпіона. Особисто я трудився до сьомого поту. Я не забував про бодібілдинг ні на секунду, я лягав з ним спати й просипався з ним. Всі мої мрії й помисли були зв'язані тільки із тренінгом. У підсумку і я видав нагора зайві двадцять п'ять кіло мускулів. Проте мені ніколи не стати таким, як Арнольд, Чи, Серджио або Яті.

Мене бісять скарги знаменитостей на те, з якими мученнями їм довелося розвивати т.зв. "відстаючі" м'язи. Вони не дають собі праці зрозуміти, що навіть самий щасливий аматор ніколи не наздожене їх по розмірі цих "відстаючих" м'язів! Забувають вони згадати й про те, що були винятково потужними хлопцями без усякого бодібілдингу вже в 20, а те й 17 років. А чого вони досягли б без стероїдів?

Одним словом, у них всі подругому. Давайте ж тоді нарешті перестанемо порівнювати цих генетичних мутантів зі звичайними людьми! Давайте перестанемо брати за зразок їхньої методики, які нікому не підходять, крім них самих!

Всі ми здатні змінити себе, наростити такі м'язи, що нетренована людина буде вважати нас справжніми суперменами. Однак ми ніколи й нізащо не зрівняємося із крихітними меншостями обдарованих природою. Можливо, початківців це розчарує. Але це щира правда.

Звикніть до неї із самого початку. Не прагнете стати таким, як культуристпрофессионал. Пошкодуйте себе й не дайте настирливій ідеї погубити ваше життя й ваше здоров'я.

Генетичні "вундеркінди" начебто Чи Хейни або Ятса народжуються надзвичайно рідко. На мій погляд, тільки в одного відсотка всіх культуристів їсти шанси стати проффи, ну а всі інші - це типові аматори, чия генетична обдарованість коливається від дуже низької до середньої. Всім цим атлетам "зоряні" методи тренінгу не дадуть, повірте, рівно нічого.