Аеробне енергообразование

Глікоген може розпадатися не тільки на молочну кислоту (лактат), є також можливість окислити глікоген при участі кисню (ПРО2). При цьому поряд з енергією виділяються вода (Н2ОБ) і вуглекислий газ (З2).

ГЛІКОГЕН + ПРО2 -> Н2ПРО + З2 + АТФ/p>

Цей процес згоряння вуглеводів при участі кисню називається аеробним шляхом одержання енергії. При цьому один моль глюкози (при розкладанні м'язового глікогену) поставляє 39 молей АТФ. Окислювання глікогену за участю кисню майже в 13 разів ефективніше, ніж його розщеплення без кисню./p>

При інтенсивних навантаженнях тривалістю близько 5 хв 50% енергії виробляється за допомогою анаеробного й 50%-за допомогою аеробного обміну речовин. Якщо тривалість інтенсивного навантаження менш 5 хв, то в цьому випадку більшого значення набувають анаеробние процеси; якщо навантаження триває більше 5 хв, те в перетворенні енергії неминуче підвищується частка аеробного обміну речовин. Відносно висока частка анаеробних процесів приводить до високого змісту лактата в крові ( 15-25 ммоль/л). У цих умовах м'язу починає бракувати своїх власних енергетичних ресурсів. Глікоген печінки у вигляді глюкози із кров'ю доставляється до м'яза й сприяє покриттю енергетичного дефіциту./p>

Поряд з FTO-Волокнами в роботі тривалістю 2-10 мін, приклади якої тут уже приводилися, широко беруть участь також повільні ST-Волокна (червоні волокна). У порівнянні зі швидкими Рт-Волокнами в FTO і особливо в ST-Волокнах утримується більше міоглобіну. Міоглобін зв'язує, "вибирає" кисень, а потім надає його в розпорядження мітохондрій. Крім того, у цих волокнах утримується більше великих мітохондрій, у яких протікають аеробні процеси обміну речовин. /p>

По цим, а також іншим причинам ST-Волокна й FTO-волокна найбільш придатні для аеробного перетворення енергії й тим самим для виконання роботи, що вимагає витривалості. При посилених навантаженнях тривалістю понад 10 хв домінує, без сумніву, аеробний обмін речовин, за допомогою якого одержують 70-95 % необхідної енергії. Ця тривала робота з додатком сили менш 25% від максимальної реалізується в першу чергу ST-Волокнами. Анаеробние процеси обміну речовин і FT-Волокна включаються в рух при виконанні цієї тривалої роботи насамперед у початковій фазі, а також для подолання зовнішніх опорів, що чергуються, (наприклад, на проміжних ривках або підйомах у гірку в лижних перегонах і велоспорті). У зв'язку з незначною часткою анаеробного шляхи одержання енергії при довгострокових навантаженнях нагромадження лактата в м'язі й крові залишається незначним ( 3-14 ммол/л у крові). /p>

Зі збільшенням тривалості навантажень на передній план виходять жири, будучи джерелом аеробного перетворення енергії. Їхній розпад відбувається в принципі так само, як і аеробне розкладання глікогену в кінцеві продукти: воду й вуглекислий газ. /p>

Жири можуть накопичуватися в м'язовому волокні у вигляді маленьких крапельок (краплі триглицерида) або у вигляді жирних кислот можуть транспортуватися по кровоносному руслу до працюючого м'яза з підшкірної жирової клітковини. Однак варто враховувати, що інтенсивність навантаження постійно зростає, у тому числі й у тих спортивних дисциплінах, де потрібно надзвичайно висока витривалість. /p>

Енергетичне забезпечення зтой щодо інтенсивної м'язової діяльності здійснюється здебільшого, незважаючи на участь жирів, за рахунок розпаду резервів глікогену (м'язовий і печіночний глікоген). Так, наприклад, частка жирів у виробництві енергії в марафонца світового класу становить усього близько 20%./p>

При посилених навантаженнях тривалістю понад 90 хв. власні резерви (глікоген) організму для продовження роботи часто не вистачає. Тому ці резерви повинні поповнюватися додатковими живильними речовинами (напої з багатим змістом глюкози й мінеральних речовин)./p>h6>Джерело: bodybuilding.spb.ru/h6>/div>/div>